bir zamanda bar eken, bir zamanda yoq eken

Учебники. Самоучители. Грамматики. Словари

Підручники. Самовчителі. Граматики. Словники

• Нарис кримськотатарської фонетики, морфології та правопису. Олександр Гаркавець .doc 188 KB (rpd.de) (rpd.com) (fs.uz-tr) (uztr) (qyp)
• Українсько-кримськотатарський словник на 10 000 слів. Сейран Усеїнов, Вадим Миреєв, 2002 .doc 354 KB (qyp) (rpd.de) (rpd.com) (fs.uz-tr), як програма .exe 832 KB (rpd.de) (rpd.com) (fs.uz-tr)
• Українсько-кримськотатарський розмовник. Т. Кандимов, С. Кандимова, 2006 ^нове .djvu 968 KB (rpd.de) (rpd.com) (fs.uz-tr)

Вспомогательное / Допоміжне

• Стаття про кримську мову у вікіпедії (ukr) (rus) (crh)
• Форумы, где помогут с крымскотатарским / Майдани, де допоможуть з кримськотатарською (medeniye.org) (crimean.org) (lingvoforum) (qmusic)
• Історична топонімія Криму. Александр Горяинов, 2007 .pdf 791 KB (rpd.de) (rpd.com) (fs.uz-tr) (uztr)
• Транслитерация (mejlis.org)
• Справочник перевода кириллица-латиница (mejlis.org)
• Интернет-магазин крымскотатарских книг (turkolog.narod.ru)

Если ссылка битая, пишите - сразу заменим.
Якщо посилання бите, пишіть - відразу поміняємо.

Головний жид дізайнєр Расєї Артем Лебідів замутив у себе опитанку про те, чи є в кого корені в Україні. http://tema.livejournal.com/388158.html Понад 90% відповідають, шчо так. І це зважаючи на коротку родовідну пам’ять, тобто принаймні або дід, або бабця з України, а часто взагалі чистокрівні українці. Певно, останні справжні москалі доживають всій алкашний вік у глухих селах. І ними керують українці. Освічений загал Расєї за своїм походженням подібний до такого на наших південних і східніх кресах. Якщо Юзівка в складі України, із таким успіхом може бути й Твер, Новгород чи Ханти-Мансійське. Шче прийде час роздавать українські пашпорти.

Співвідносьачи відсоток мешканців Украјіни-Руси відповіднојі національности та відсоток учнів відповідноју мовоју у 2007/08 шкільному році отримујемо, же право на навчанньа рідноју мовоју мајуть:
116% угорців, 107% москалів, 103% русинів-украјінців, 70% румунів та молдован, 25% кримців, 10% льахів. А інші, јасна річ, вчатцьа вишчезазначеними мовами.

Чого це так мадјари вперід вилізли, га?

Сьогодні на вулицях міста надибав табличку, шчо спочатку здивувала, а тоді добряче посмішила. Раніше, пам’ятаю, лякали „Тут живе дуже-дуже злая сабака. Гав-гав!” або в крайньому разі „Тут живе вітаран УПА Втарой Атєчєствіннай Вайни”. А теперя, пішла гинакша мода, вішають напис „Я гаварю па-русскі”. І це в Луганському! Хе-хе.

Торішні, спровоковани Москвою, але тим не менш шчири вибух русинства на Закарпатті був лише першою ластівкою відроџенньа Руського імени по всій Вкраїні-Русі від Воєводини до Зеленого Клину. Від того, чи внутрішні, чи зовнішні сили очолють цей рух, і залежитиме подальша доля нашого народу.

На Вкраїні існує дві мови: українська та матюки. Якшчо матюки потрапляють в українську - це суржик.

Головна хвороба україно-руського народу - самокритичність. Стає дедалі моднішим лаяти свій уряд і владу, хоча життя таке саме, як і вчора. Замість того, шчоби порадіти за перемогу Шахтаря, усі кинулись вишукувати кількість іноземців в команді. Це в мене шчось перемкнуло, чи це дійсно нова епідемія? Питаю самокритично.

Шчо таке суржик? Він був, є і буде суто явишчем людської психольоґії, самовизначення себе у суспільстві. Описати його жодними мовними визначеннями неможливо, шчо саме по собі смішно, бо ту саму україно-руську балачку один може назвати, як належе, мовою, а гинший ту саму - суржиком. Іменувати свою рідну мову суржиком є легким виправданням, аби сказати, шчо я - ні те, ні се, і з того ніби виплива, шчо літературною мовою має обов’язково стати московська. «Перейти з суржику на українську мову», - про таке часто можна почуть, а чи чули ви колись за «перехід з суржику на московську», як і відбувається у 99% випадків? Ясна річ, ні, бо це така ж звична річ, як сходити в убиральню чи помити руки. Ті люди вже давно голосють про права москвомовного населення і бажають не згадувати про своє суржикомовне дитинство (а власне україномовне, шчо підсвідомо чудово розуміють), як страшний сон. Суржик став конче потрібний як явишче самопринизливе, наче гріх, який треба спокутувати все життя, і вигадують його аж ніяк не москалі, і не свідомі українці-русини, а самі його «мовці». Боротися з суржиком неможливо і непотрібно. Не дарма, на півдні України суржиком називають не балачку, а саму людину, так би мовити наційональність - суржик і суржичка. Скільки в людини буде поваги й любови до рідної землі, рівно настільки на Україні-Русі буде менше і суржику.

Рух держав від капіталізму до соціялізму-комунізму або від комуно-соціялізму до капіталізму є нічим іншим, як проявом максималізму та руху від противного, лише у маштабі всієї нації. Смішно, як на нас, споглядати, шчо головними захисниками державности Каталонії, Басконії чи Малої Британії стають партії, які деклярують ідеольоґію соціялізму і комунізму. Леґендарна баскійська ЕТА шчиро вірить у марксизм-ленінізм. Анальоґічні погляди має і Кудська робітнича партія. Тобто борючись за незалежність, країни вимушені займати позицію, протилежну існуючій у державі. У той же час по всій, колись підмосковній, східній Европі, навіть у східній Німеччині, на засадах наційоналізму стоять переважно праві партії.

Незалежно від ідеольґії кожна країна завжди житиме на такому рівні, якого гідний сам її народ. Скажіть, будь ласка, шчо спільного між країнами, де нині при владі комуністи: Кипром, Молдовою і Китаєм? А чому ж українські чи московські «комуністи» не дуже й линуть до співпраці з Молдовою і Китаєм, а вподобали собі геть інший міт - московський імперіялізм? Наційональна ідея настільки проста і очевидна, шчо певна права чи ліва ідеольоґічна оболонка є лише природнім захистом для будь-якої наційональної партії. Єдиними конкуруючими ідеольоґіям завжди були, є і будуть: наційоналізм і байдужість до народних інтересів.

Так само і відносна модність правої ідеольоґії та сильної руки нині на Україні не можна обґрунтувати жодними рисами української культури чи ментальности. Проте відхід від соціялізму вже дає свої плоди: ВО «Свобода» стоїть на засадах соціялізму - і це лише перша ластівка. Можна спрогнозувати, шчо років за 20 чи 30 серцями українців-русинів від Карпат до Тихого океану заволодіє така собі Руська комуністична партія, яка матиме достатньо сили, аби відновити нашу могутню Україно-Руську державу, відбиваючись ленінськими настановами про право народу на самовизначення.

Скільки українців-русинів мешкає в Московшчині? На диво, на це питання важко почути чітку відповідь. Сучасний охвіційний московський перепис дає сміховинну цихру в менше, ніж 3 мільйони, себто 2%. А лише за переписом, шчо відбувся на десятиліття тому, українців-русинів було майже 5 мільйонів. Усім зрозуміло, куди вони поділися. Більш-менш об’єктивну цихру давав лише Перший всесоюзний перепис 1926 року. Тоді наших людей було близько 7%. Зважаючи на давнину, з якою українці кольонізували землі нинішньої РФ, а також той маштаб, із яким наші люди шурували в уже радянський час, величину діяспори можна оцінити в мінімум 15-20 мільйонів українців, тобто понад 10% населення РФ. Українці є найбільшою наційональною меншістю Росії. І це лише, якшчо зважати на очевидне українське коріння тих мільйонів ЕНКів і ЧУКів, шчо за політики Москви вимушені звати себе ісконними москалями. 

А заглядаючи на кілька століть назад, згадаймо, звідкіля на Московшчині взагалі взялися слов’яни? Прабатьківшчиною слов’ян є західна Україна та східна Польшча. І слов’яни почали опановувати Московшчину лише за великого переселення народів у 5-6 століттях. Тож перед кожним москалем стоїть вибір походження: або він нашчок українців-слов’ян, або місцевий балт чи хвін. Та де ж знайти тих корінних балтів і хвінів, які лише мови московської навчились? Хіба шчо може в глухих селах Смоленшчини або Вологодчини.

Шчира любов до рідної мови часом призводить до геть дивних наслідків. Перекрутити українські назви міст Вороніж - на Воронєж чи Білгород - Бєлгород, а Ростів - Ростов стало ознакою шанобливого ставлення до Московшчини, шчо ніби має викликати зворотню повагу до русинів-українців. От і маємо сотні осель по Московшчині, де здавна живуть наші люди і називають досі їх не інакше, як по-нашому, але вже українські патріоти, а й охвіційні установи, картографи і всі-всі-всі величають їх наприклад «Подґаєвка» (замість Підгаївка). Ми самі відштовхуємо 15 мільйонів українців-русинів, шчо десятиліттями живуть у Росії, а своєю балачкою, своїми звичаями ніколи не втрачали зв’язку з Україною-Руссю. Та вже й у середині нашої держави коїться казна-шчо. Чого вартий один Сєвєродонецьк (не втну, чому не Сєвєраданєцкъ?). Зі здобуттям державности ми геть втратили багатовікове відчуття народу й етнічности, кинувшись із крайношчів в иншу крайність - обмеженість державними кордонами. Із часом, ясна річ, світогляд вирівнюватиметься. Та етнічність - не вічна, може бути і запізно.

Моя прабабуся розказувала, що у них (нині це Чортковський район Ростовської області) москальські діти дражнилися так: «хохол, хохол, посажу тебя на кол!» У наших людей на це була і своя відповідь ;)

sloboda_ua

Для багатьох наших людей образ типового москаля чітко окреслюється паном Путиним, і зазвичай лише підтвердюється при спілкуванні з москалями пересічними. Так-так-так, головне, аби людина була хорошою, безперечно. Але не про це піде мова. У будь-якій країні, і за будь-якого режиму є інакодумці. Хто вони в Московшчині? Чи існують москалі, які б не ненавиділи Україну? Про це мова й піде далі.

Демократи. Шчоби отримати тавро демократа (або опозиціонера чи ліберала, шчо в їхніх реаліях те саме) достатньо хоч у чомусь не згодитися з урядом й президентом. Не подобаються низькі пенсії? Демократ! Обурується шчодо чергового вбивства журналіста? Демократ! Не подобається, шчо Ведмедів - жид (або ж недостатньо жид)? Тьху, теж демократ!


Регіоналісти. Прихильники децентралізації Московшчини - люди безперечно марґінальні. Цьому не вчать у школі, тому мають завжди своєрідний світогляд, найменше схожий на московство, як і демократи, часто діють «від противного».


Нацмени. До складу Московської імперії нині входе 21 республіка. Ясна річ, їхнє існування - така сама хвікція, як і колись республіки СРСР. Проте хвакт лишається хвактом. Просто так ніхто б республіки не створював, понад 100 народів - це корінне населення РФ. Так, розмова з татарином можливо почнеться таки з питання: пачіму ви тирітє газ? Але погляньмо й на наш нарід: чи всі ми достатньо свідомі? Тож і до московських народів варто ставитися з розумінням. Головне, шчо не дотиснула Москва ані чувашів, ані карелів, ані чеченців до кінця. Чимало людей ішче не забуло своє коріння, не зрадили себе на користь московства. А шукати союзників для етносу є річчю найбільш природньою.

Усі ці групи об’єднує одне: вони прихильно ставляться до Вкраїни-Руси, та не знають про неї майже нічого. Їхні думки ґрунуються суто на думках із того ж путивізора: хахли протіф Расії. А поневоленим народам Московської імперії тільки того і треба, от і народюється любов до нашої країни. І коли є яка біда від розпалення українохвобії в Московшчині, то ніколи не тра забувать, шчо тим самим, нічого не роблючи, ми задарма здобули мільйони друзів і прихильників серед усіх верств і народів на величезній території, яка поки шчо зветься Московією.

Посилання за темою:
Татарський інтернет-майдан
Сибірські регіоналісти - Сибирска Вольгота

Слобожанська частина Луганської області - переважно україномовна, і ніяк не міг зрозуміти, чому ж вони навіть шче більше голосують за реґі, комуністів і всю цю кумпанію, ніж в облцентрі. Та коли бував у селах на Полтавшчині, часто відверто дивувалися, як так можна жити в Данбасі (для них і Юзівка та Луганське - те саме, не про те мова) і не голосувати за «свого» Януковича. Гм, дивно, чому ж у Січеславі не всі голосують за Тимошенчиху.

Від більшости европейських гербів, хоч за якими найжосткішими принципами геральдики вони намальовані, хочеться просто векати. Вони не викликають нічого більше, крім жалю. Погляньте на герб Данії, створений за відвічним законом копі-пасту:


А Ірляндія перетворила герб на музичну крямницю:


Про колекцію орлів в усих позах і рякурсах не варьто й згадувати.

На цьому тлі яскряво вирізняється загадковий, і водночас простий та запам’ятовний, герб угро-хвінської Республіки Комі в Московській імперії. Його було ухвалено під час наційонального відродження доби Перебудови в 1994 році:



Герб Республіки Комі є виконаним за мотивами пермського звірячого стилю зобряженням золотого хижого птаха, розмішченого на червонім геральдичнім шчиті; на грудях птаха — лик жінки в облямівці шести лосячих голів. У композиції «птахо-людино-лось», виконаній у стилі культового литва, знайшов відображення мітоепічний світогляд комяків. [1] До речі, певно, найвідомішим комяком є співак Валерій Леонтьїв.

P.S. Сміливий початок - не гірше перемоги — це народне комі-прислів’я.

Цьогорічні вибори президента - гра в три наперстки (Янукович, Тимошенчиха і Яценюкоюшченко), де під якимись двома очевидно мають бути шапка-вушанка і ведмідь із балабайкою. Але як зазвичай буває буває в цій грі, програшні - всі три. Доведеться голосувати за Тягнибока.

Мої сусіди по дачі мешкають у Луганському, але мають сільськогосподарські діла у воронізькій Східній Слобожаншчині. Сміються, шчо лише там їм довелося вивчити українську мову.

Московський «Тарас Бульба» - хвільм, знятий яничарами (режисер та всі головні актори - вкраїнці), для яничарів. Це власне й у Московшчині не приховують, називаючи зображені події - частиною гісторії Расєї. Наші внутрішні з ляхами розбірки в нашій спільній державі Речі Посполитій - отака вона, московська гісторія. Із цього ряду не вибивається і сам Микола Гоголь. За яничарина сперечатися - завелика честь. Славних прадідів великих правнуки погані - це саме про Гоголя молодшого. Зрада його була б ішче не такою великою, якби не батько Василь Гоголь, перу якого належе перша в українській літературі п’єса-комедія «Простак» про хитрого москаля. Для тих, хто хоче посміятись і береже нерви.

ГОГОЛЮ

За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові- отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.

Тарас Шевченко

Ви чули, шо тупі хахли вже й Гоголя на свою так називаєму «мову» перевели?
А ось і вєшьдок єсть:

Завантажити торент (реєстрація безболісна)

Серед українських патрійотів таврувати москалів угро-хвінами, як і бути трошки юдохвобом, є ознакою доброго тону, шчо звично та природньо. Та перш за все, варто шче раз згадати: москалів-то як єдиного етносу досі не існує, про це до Революції й у роки Коренізації вільно писали всі російські, а згодом радянські, етнограхви. Дмитро Зеленин у 1927 році наголошував:
„ деление восточных славян на три ветви неудовлетворительно, так как при этом не учитываются резкие различия между обеими группами русских. Южнорусское население (т. е. русское население Рязанской, Тамбовской, Воронежской, Курской, Тульской, Орловской и Калужской губерний) этнографически и диалектологически отличается от севернорусского (в Новгородской, Владимирской, Вятской, Вологодской и др. губерниях) значительно больше, чем от белорусов” [1] [книжка повністю]
У тому ж розділі він згадує, шчо північномоскалі — жодним чином не угро-хвіни, бо зі слов’янської кольонізацією вони відступали, відходили подалі від річок, де селилися слов’яни. Єдина етногрупа, яка має сильний хвінський зв’язок — це північномоскалі узбережжя Ледовитого океану, власне помори, шчо й не дивно, бо були найсхіднішими слов’янськими переселенцями ішче за доби Руси.
Спочатку думалося, шчо це звичайна москальська хвінохвобія. Ну не хочуть вони бути родичам розвинутим країнам — Хвінляндії чи Естонії, їм ближча Македонія або Боснія та Герцоґовина, і Біг із ними. Але виявляється, в цьому є розумне зерно! Шчо може ліпше розповісти про спорідненість народів, як не генетика? Нешчодавно натрапив на чудові мапи Y-гапльоґруп Европи і світу [2], які кмітливо не припускаються ганебної помилки «єдиного москальського народу», а подають окремо південномоскалів та північномоскалів. Так за ними пн. москалі є дивним коктейлем, який можна розібрати як переважно нашчадків словако-поляків і лише меншою мірою місцевих хвінів. І якшчо хвінська частка досі полемічна, то чому саме словако-поляків — уже давно визнаний хвакт. Слов’яни-північномоскалі мігрували з басейну Вісли, тобто суміжних нинішніх польських і словацьких земель десь у 4-5 століттях, і берегом Балтійського моря, чи то суходолом, а радше морем, сягнули перших своїх здобутих земель поблизу Новгорода і Пскова, а згодом розвинулися в племена Ільменських словенів (знову перегук зі словаками) і Кривичів. Північномоскальська мова (яка в Росії охвіційно визнається лише діялектом) так само зберегла західнослов’янські риси. (Пн. москалі на мапі — жовтим кольором)

У той же час майбутні південномоскалі і литвини-білоруси йшли геть іншою дорогою, полишаючи Україну в той же час Великого переселення народів 4-6 століть, — по Дніпру на північ, хвормуючи В’ятичів, Радимичів і Дреговичів, це були прадавні землі балтів, до яких цілком слушно прив’язують свою історію литвини-білоруси, на що таке саме право мають і південномоскалі. Кольонізація верхньої течії Дніпра проходила мирно й не одне століття, балти поступово засвоїли мову слов’ян. Славнозвісне білоруське й пд.-москальське акання — яскрава згадка про слов’янізованих балтів, шчо склали ці два народи. Невільно згадуються і русини-українці, які легко перевчаються балакати по-московському, натомість Ге-кання завжди їх видає. Так от згадана мапа Y-гапльоґруп [2] хвіксує просто ідентичну генетику сучасних прибалтів і південних москалів. (Пд. москалі на мапі — червоним кольором)

На зорі створення Руси південна й північна хвилі кольонізації пробилися через кордон хвінів і балтів. Згодом пн. і пд. москалі розселялися переважно на схід, пн. заселили Урал і Сибір, пд. подалися на південь і стали дінськими та кавказькими козаками, та мовна, культурна, побутова розрізненість пд. і пн. москалів не зникла й у наш час.

Чому ж москалі соромляться своєї історії? Загадачна москальска душа!

Рішучою перемогою у виборах самоврядування на Тернопіллі ВО „Свобода” принесла собі хіба що єден плюс: про партію стали хоч трохи більше говорить. А думки пересічних русинів щодо „Свободи” сходяться до таких тверджень: 1) підтримка 2) ксенохвобська партія, що дискредитує русинів, або ж хвінансується Коломойським чи безпоседеньо Москвою.
При чому, саму аж надто просту ідеольоґію партії - наційоналізм другі підтримують не менше за перших. Припустити, що хвінансується Московищиною можна. Хай так, але чи є хвакти? Це - наш русинський менталітет - шукати в усьому підозри.

Прямо зараз по СТБ показують західний фільм із дубляжем москальською та вкраїнськими субтитрами. Не бачив такого на нашому телебаченні вже багато років, іще від князювання Кучми. Пригадую от місто Луганське році в 2005-му: геть уся рекляма на біґ-бордах, ТБ та й переважно в ґазетах після Помаранчевої революції стала україномовною. Такі банальні хлібовидовишні пориви - прийшов бандерівець Ющенко, тепер усе має бути по-новому. Минав місяць, потім іще рік, два, і от нині вже не те що місцеві компанії реклямуються москальською, а й загальнодержавні пристосовуються під міт москалемовного реґійону. Як показує досвід історії, Україні-Русі конче потрібні уколи свідомості раз на 10-15 років. Здається, помаранчевий потрапув у вену.

Сполучення «російськомовний українець» настільки налипло на язиці, що інша комбінація цих слів видається просто неприродньою. Проте 4% етнічних росіян на Україні рідною мовою вважають українську. Тобто в нас живе понад 300 тисяч україномовних росіян - це більше, ніж кримських татар. Гм, не зрозуміло, яким життям вони живуть, яким чином у них склалася в голові така схема. Не розпалиш на такім ґрунті українофобну гістерію, нікому вони не потрібні.

Гроші ніколи не губльатцьа. Вони перевтільујутцьа в клад.

Для українців стало типовим усі негаразди валити на уряд, і це незалежно від того, чи він москалефіл, чи ні. Пересічний москаль із легкістю скаже за Росію «ми» у будь-якій ситуації, хай неправильно діяв уряд держави, хай це була окупація, грабіж і смерть, але все одно: «ми». Ось вона, сила загартованої нації. От у відповідальності за свій нарід справи зовсім інакші.

Найбільшим і найшкідливішим мітом останніх літ стало побутове уявлення про поділ на «україномовні» та «російськомовні» регійони. Ніщо так не шкоде вкраїнському відродженню, як перетворення ідеї наційональної держави в аморфне творіння, а отже вкраїнського наційоналізму — в імперіялізм. За таке треба сікти язики.

( Read more... )


eugen_nasa http://eugen-nasa.livejournal.com/62460.html:

( Read more... )

donetsk_ua

Сьогодні на 47-й сесії міської ради ухвалено б’юджет на 2009 рік. „Б’юджет – найгірший у нас за всю історію незалежности України. Ми заклали лишень 70% оплати комірного для шкіл та лікарень. І я не знаю, де шукатимемо додаткові кошти”, - заявив міський голова Луганського від Партії Регіонів Сергій Кравченко.

Місцева влада вже припинула сплочувати зарплатню транспортикам міста. Як неважко здогадатися, у всьому звинувачується так вдало розкручена ЗМІ криза, а простіше кажучи, державна влада, яка мовляв, створює такі жахливі умови.

У той же час, прикидаючись нужденними дурниками, регіонали, що цілком контролюють усі ради й посади від районного до обласного рівня, додають: „Якщо минулого року з обласного й державного б’юджету місто отримало 6 млн. грн., то цьогоріч потрібно 25,5 млн. грн.” Тобто, чомусь усі інші регіони в тих же умовах таки мають змогу ще й підгодовувати луганських регіоналів. То що, Луганське - це не той Донбас, що годує всю Україну? Без сумніву, годував би й працював на користь України, якби так нахабно не розкрадалися гроші місцевих б’юджетів, що вже давно перетворилися на чорні діри.

Чорні-чорні, та червоні. Мільйон гривень буде витрачено на ремонт пам’ятника „Борцям Революції”, тим „героям”-окупантам, що повалювали УНР. Тож хай луганці почекають! Не час іще виплатити заборгованість по зарплатні, нікуди не втече транспорт, що валиться на шматки, хай іще більше потрусяться луганці на розкуйовджених дорогах і пішоходах, померзнуть без опалення у своїх хатах. Головне - нафарбувати на мільйон пам’ятник загарбникам, які здається, досі не відступили, а позасідали в міських радах, проте так часто подають голос черговим пам’ятником „жератвам УПА” і нестерпним рівнем життям луганців.

luhanske

Східня Прусія — темний жовтий
Північ — бежевий
Інгерманляндия — рожевий
Залісся — брунатний
Козакія — бірюзовий
Булгарія-Ідель-Урал — фіолетовий
Урал — блакитний
Сибір — зелений
Далекий Схід — жовтий

 Poll #xxxx ҐлітераОпитування #1327522 Ґлітера
Відкрито: всі, детальніші результати можна переглянути: всі

Літера «Ґ» є на клявіятурі?

В Північніј Осетіјі украјінців-русинів більше ніж москалів…

Стоп жидо-москальськіј окупаціјі!
Так Осетинськіј автономіјі в складі Украјіно-Руськојі Імперіјі!

Джерело: Останніј чесниј Всесојузниј перепис населенньа 1926 року

Шчо тисьачі, мільјони ј мільјарди книжок, усі книжки світу зберуть у једину купу, јака сьагатиме неба. І підпальать јіх, горітимуть вони сирим полумньам, дим від јакого видно буде в усіх крајах. Земні народи водитимуть веселі хороводи ј танки довкола тіјејі ватри, бо знатимуть, шчо віднині знанньа је вільними, јіх більше не пхатимуть у ті тьуремні камери, јакі звуть книжками.
Сканујте ј паліть, панове!

Бандера народився!
Славімо його!

P.S. а москалі святкують Новий рік…

<img src="http://pics.livejournal.com/riwnodennyk/pic/00021drq" />
Микола Степанович Рябовіл (*17 грудня 1883 — †13 червня 1919)
( Read more... )На смерть Миколи Рябовола
(записано від Дмитра Петренка)

Плач, Кубане, краю рідний.
Лежить мертвий син твій бідний.
Нема слів, щоб все сказати,
Наша люба, рідна мати.
За що доля та карає
Так тебе, наш любий краю?
Нащо ворог наш запеклий
З того раю робить пекло,
Що не можна проживати?
Щодня кат грозить вбивати.
Нащо ж, любий ти наш краю,
Нас доводиш до відчаю?
Хіба ж ти, Кубане мила,
Таке горе заслужила?
Ще й в таку страшну годину
Як боронили Україну?
Пішла туга долинами,
Течуть сльози все річками
Край все плаче та ридає,
Що Миколи вже немає.
Спи ж, ти, любий наш Миколо,
Не забудем ввік ніколи,
Що зробив ти для народу,
Що помер ти за свободу.
Над твоєю тут труною
Клянемось ми над тобою:
Всі свій рідний край кохати,
Будем з тебе приклад брати
Як ту волю боронити,
Для тієї волі жити,
Як ту волю здобувати,
Як за волю ту вмирати.
Хай земля вже пером буде —
Не забудуть тебе люди,
Будуть тебе пам'ятати
На Кубані в кожній хаті.
Спи ж ти, брате, любий друже,
Увесь край сумує дуже,
Густі сльози проливає
Та й до гроба припадає.

1990 року на святкуванні 500-річчя утворення Запорізької Січі делегація кубанських козаків привезла портрет Рябовола з написом "Микола Рябовіл — національний герой України".

Слава Кубані! Героям слава!

Відкрито спільноту, присвячену мовам і націям. Соціолінгвістика в дії.
soc_lingФото-отчёт этнографической поездки Артемия Лебедева по РФ. Улан-Удэ, Бичура, Чита:
Почти все местные русские относятся к бурятам как к людям второго сорта и называют их «налимами». Пренебрежение почти неприкрытое. Послушать разговоры — так вообще непонятно, как вместе уживаются.
- А за что налимами-то?
- за плоские рожи. и еще, часто даже не назывыают, а показывают. кладут ладонь на ладонь и крутят большими пальцами, изображая налима. сразу драка
- Класс. Так прикольно описали.
- я кстати подумал, что не совсем внятно описал. ладони должны быть ногтями вверх. ну вообще чтобы большие пальцы были в разные стороны. как усы налима
- Бгг не раз был в Бурятии, выражение такое действительно есть.  "Налим" или "Головар"

Бурятский форум:
О родном языке, телевидении, ассимиляции и прочих особенностях бутятского нацвопроса

«Ехануров - великий бурят»
- Очень волнуюсь за Украину. Поскорее бы она вырвалась из евразийской дикости СНГ и вошла в НАТО и ЕС. Тимошенко должна стать председателем правительства. Ехануров, конечно, наш бурятский человек. Но он гражданин Украины и должен понимать, что Украине лучше на Запад.
- ехануров красавчик!!!! лучший и самый успешный бурят в постсоветском простанстве и наверно в мире!!!

У той час, як у нашій державі точаться мовні дискусії, за кордоном, і не десь за океаном, а відразу з переходом україно-московського кордону, але не етнічного, українці живуть ще на десятки кілометрів углиб Росії, наші брати не мають нічого: ні ЗМІ, ні освіти, ні просто підтримки з боку вкраїнської держави, але рідна мова ще тримається, спробуйте-но знайти відмінність із соціолінгвістичною ситуацією на сусідній Харківщині чи Луганщині.

Місто Острогозьке засноване 1652 року стало центром одного зі слобідсько-українських полків. За переписом 1897 року українці складали 90,3% мешканців повіту, а вже 1926-го відсоток дивом зменшився до 50,9%. Нині райцентр Воронізької області, 33 тисячі мешканців.
І розмовляють там таємничою мовою під назвою «суржик». Так, саме суржик, ні в якому разі не українською мовою! Та й живуть там ніякі не українці, ні! А черкаси, козаки й малороси. І відрізняється цей суржик такими словами, як:
вин кажэ — он говорит;
вона кажэ — она говорит;
трохи, трошки — немного;
попнуться — подвинуться, двинуться;
буряк — свёкла;
дрибнэнький — мелкий;
шлях — дорога;
малэнький;
пэрэйшов — перешёл;
ще — ещё;
десь у куточку — где-то в уголке
і о боже:
москаль

Джерело: ВПП “БРАТСТВО”, Інститут проблем регіональної політики та сучасної політології

Далебі, кожен бачив на телебаченні виступи цього москальського гумориста.
Про бога Ра, Трипілля як давню москальську цивілізацію і виняткову долю москальського народу розповідає і сперечається Михайло Задорнів — мабуть, єдиний етнічний москаль на жидівській гумористичній сцені Московії. Хіба що за це його й люблю.
Убачив в art_of_arts

Голодомор — Украјіна
Катинь — Польшча
Курапати — Білорусь
Голокост — Жидо-Гамерикано-Німеччина

Казахстан к 2010 году планирует полностью перейти на государственный язык - казахский. Гражданам республики, чтобы получить работу, необходимо будет сдать языковой экзамен. Исключение сделают для тех служащих, кому за 50. Русским, которые составляют треть населения республики, придется выбирать между учебой и возможностью потерять привычный заработок. Об этом пишет сегодня "Независимая газета". Она сообщает:

"Правительство Казахстана одобрило концепцию внедрения единой системы КАЗТЕСТ на знание казахского языка. Об этом сообщил министр образования и науки Жансеит Туйменбаев. Он пояснил, что КАЗТЕСТ - это "отечественная система оценки уровня знаний и усвоения государственного языка, состоящая из нескольких частей, являющаяся по сути аналогом TOEFL (test of English as a foreign language) и ТРКИ (тесты по русскому языку как иностранному)". Как пояснили газете в правительстве Казахстана, сдавать экзамен придется практически всем работающим гражданам, независимо от национальности. Исключение сделали для госслужащих предпенсионного возраста, тем, кому за 50. В зависимости от уровня знаний государственного языка можно будет получить и работу. Министерство труда и социальной защиты разработало Закон "О перечне профессий, специальностей и должностей, для которых необходимо знание государственного языка в определенном объеме в соответствии с квалификационными требованиями". Так, 2-я статья закона содержит более 220 должностей, начиная от обыкновенных служащих и заканчивая начальниками и руководителями высшего уровня. Исходя из языковой оценки, можно будет претендовать на определенную должность... Уже с нынешнего года началось сокращение числа смешанных школ и дошкольных учреждений, где преподавание ведется на русском языке"

Думки пересічних казахів казахстанців:
ненормальные они.
смахивает на национализм.
ну оставили бы все так как есть.

Довідка: Казахстан зажив слави двомовної держави. 1989 року в Казахстані було ухвалено анальоґічний до українського «Закон про мови в Казаській РСР», який закріплював за казаською мовою статус державної, за москальською — міжнаційонального спілкування. У 1995 році в прийнятій новій конституції казаська стала державною, а москальська — офіційною, цей статус лишається й досі. 1997 року закон «Про мови в Республіці Казахстан» знову наголосив, що москальська мова на рівні з казаською може використовуватися в документації, судочинстві тощо. 2006 року президент Казахстану вніс доповнення до Державної програми функційонування й розвитку мов на 2001-2010 роки. В ній визначено низку заходів задля впровадження казаської мови до сфер держуправління, освіти тощо. Офіційні заходи мають відбуватися державною мовою. Нормативні правові акти, виступи держслужбовці, документи для службового користування повинні готуватися перш за все казаською. Державним органам необхідно перевести діловодство й іншу документацію на державну казаську мову. Усе це поетапно, до 2010 року.

8 вересня, о 14.00 у клюбі ROUTE 66 відбулася театралізована презентація унікальної акції „Стусове коло”, що гастролює сходом України цієї осені. Протягом години новинарі почули живе виконання музики визнаних провідників арт-року в Україні „Сестер Тельнюк”, деклямацію творів Стуса актором Романом Семисалом та поспілкувалися з лявреатом Шевченківської премії України в галузі літератури Дмитром Стусом, сином вічно живого поета.
Під час акції презентовано диск з архівними записами творів Василя Стуса, начитаних за життя самим поетом.

19 вересня: Луганське. 13:30 ЛНУ ім. Тараса Шевченка Мистецький проєкт „Стусове коло” після презентації вирушив у тур батьківщиною поета — містами сходу України: Луганське, Юзівка, Маріюпіль, Тор, Горлівка. Рок-гурт завітає до нашого міста у п’ятницю 19 вересня. Вхід вільний. ( код для пляката )

збільшити

- Моя фамилия Григорьева, внук учится во 2-м классе. У них 6 уроков татарского, 4 урока русского. И это, по-моему, никакой критике не подлежит. Мы, родители, - и татары, и русские - согласны, чтобы татарский был два раза в неделю, но не больше.

Ленура Носкова: А сколько уроков чтения у вашего внука?

- Три.

- Значит, в общей сложности у него семь уроков по русской филологии - русского языка и литературного чтения. То же и с татарской филологией: шесть часов в плане предусмотрены для изучения татарского языка и литературного чтения.

- Но вы понимаете, что татарский язык никому не нужен? Он не пригодится детям при поступлении в вуз, вообще нигде не пригодится!

- Но мы ведь живем в Татарстане...

- Мы живем в первую очередь в России! Даже в глухих татарских деревнях люди хотят русский язык изучать. Потому что в той же Казани говорят в основном по-русски!
( далі )

( стенограмма )

Коммунисты провозгласили: «Печать - самое острое оружие партии». И это так. Интересно, что НСДАП придерживалась схожей точки зрения на данный вопрос. Она тоже нуждалась в газетах.

Часто ли мы читаем газеты? Как часто мы их покупаем? Каким отдаем предпочтение? В современной Украине выбор газет более чем широк. Кому «Арт-Мозаику» подавай, а кому чего посерьёзней.

А вот луганчане в течении семи месяцев оккупации (лето 42 г. – зима 43 г.) могли читать только одну местную газету. Она называлась «Нове життя». Основной целью издания была агитация в пользу национал-социализма и контрагитация против большивизма.
Немецкое командование на оккупированных территориях решало разные задачи, среди которых основными были организация поставок продовольствия и дешёвой рабочей силы в Германию. Для этого необходимо было поддерживать порядок в зоне оккупации и привлекать на свою сторону как можно больше коллаборационистов (т. е. людей, сотрудничающих с оккупационным режимом). Увы, Советская власть допекла тогда многих. И не только «к;улаков», «вредителей», «врагов народа». Но и тех украинцев, которые мечтали видеть Украину свободной как от большевизма, так и от нацизма.
Вот такой національно-свідомий человек возглавил газету «Нове життя» в августе 42-го. Это был профессор Ворошиловградского пединститута, украинист М. Бернацкий.
Что главное в газете и что для газеты главное? Во-первых, редактор и сотрудники. Редактор был найден. Он и отбирал необходимые материалы и публиковал то, что «спускали» сверху, и быстро сколотил штат единомышленников-работников.
( далі )

Залишається лише надалі дивуватися роздвоєнню москальської особистости. Визнати Косове - ні! ні якому разі! Кожен москаль має вірити, що Косове — то Сербія. А от Абхазію й Осетію — можна і треба. Бо Московщина просто не має чіткої позиції, а діє відповідно до часових особистих інтересів. У цьому пляні за Вкраїну можна бути більш-менш гонористим. Хоча позиція „не визнавати нікого з незалежників та сепаратистів” може бути комусь і не до вподоби, та вона чітка і зрозуміла.

Поки одні відсилають допомогу грузинам, яничари на Вкраїні підживлюють москалефілів:

Первые 100 тонн продовольствия отправятся из Украины в Южную Осетию от Донецкой областной организации Партии регионов.

В гуманитарной колонне пять машин с сахаром, сгущенным молоком, сливочным маслом и кондитерскими изделиями, сообщает пресс-служба Донецкой областного отделения Партии регионов.

22 августа в 10:00 из Донецка, от площади имени Ленина выйдет колонна с гуманитарной помощью для детей Южной Осетии. Как сообщается, этой акцией будет дан старт началу сбора гуманитарной помощи для жителей Южной Осетии во всех городах и районах Донецкой области.

«Каждый день к нам в партию поступают звонки от жителей Донбасса и Украины с тревогой о той ситуации, которая сложилась сегодня в Южной Осетии. Этот груз- это отзыв Донбасса на горе мирных людей и прежде всего детей. Мы отправляем помощь, чтобы она, как можно быстрее дошла до пострадавших», подчеркнул лидер донецких регионалов Борис Колесников.

Напомним, 14 августа, депутаты Донецкого горсовета приняли решение осудить «агрессию правящего режима Грузии в отношении народа Южной Осетии».

Джерело: http://irtafax.com.ua/news/2008-08-19-43.html

Як би вони там без українців воювали? Гори, гори ясно!

Співвідношення золотих медалей на олімпіяді і ВВП країни:


Джерело: Ґуґльоманія

Нарешті в мережі доступна статистика результатів ЗНО у відсотках по кожніј школі та кожному рејіону. Звісно, варто не забувати, шчо јак завжди, списували по-чорному, і це відбувалось по-різному від школи до школи ј від реґіјону до реґіјону. Та все одно, це гарна нагода дльа батьків мајбутніх первачків визначитись, куди крашче відправити своју дитину. Директори вже польакалисьа: а шчо ж, коли льуди взнајуть правду? Так до јіхніх школ і јти ніхто не схоче, але ми все одно јіјі дізнајемось:

Гарно Ющ на мітидзі у Тбілісі шкваре. Та й грузини ’го підтримують, „Ющенко! Ющенко!” кричать… Мо’ вони ’го собі заберуть? Хоч здихаємось :)

P.S. наживо на 5-му каналі